Паспорт твору

«Гомін, гомін по діброві» — народна пісня.

«Гомін, гомін по діброві» належить до козацьких пісень. Ця пісня про зраду козака й ставлення його родини до цього.

Аналіз вірша

Тема «Гомін, гомін по діброві»: зображення часів, коли український народ захищав рідну землю від турецько-татарських загарбників.

Ідея «Гомін, гомін по діброві»: уславлення козацької мужності, цілеспрямованості, відваги. Основна думка:  засудження зради, коли людина проміняла батьківщину, любов і повагу рідних на багатство та розкіш. Кожна мати, проводжаючи свого сина у похід на війну, хвилювалась за його подальшу долю; тільки смілива, рішуча, винахідлива людина здатна протистояти будь-якому ворогові.

Історичною основою «Гомін, гомін по діброві» могло стати поодиноке явище зради, яке засуджувалося не лише суспільством, громадою, але й близькими родичами зрадника.

Композиція «Гомін, гомін по діброві»  Пісня — це діалог між матір’ю і сином. Твір умовно складається з двох частин. Спочатку мати виганяє сина з дому, щоб той ішов на війну, а потім кличе його додому.

Жанр: народна соціально-побутова козацька пісня

Художні засоби «Гомін, гомін по діброві»

• Риторичні оклики: «Мене кіньми наділяють!» «Нехай тебе орда візьме!» «Нехай тебе турки візьмуть!» «Сріблом, золотом наділяє!» «Тоді брат твій з війська прийде!»

• Риторичні запитання: «Коли, брате, з війська прийдеш?»

• Повтори: «Нехай тебе…», «гомін, гомін…»; «туман поле покриває», «іди, сину, іди, сину», «мати сина проганяє», «мене, нене…»

• Звертання: «Іди, сину…»; «мене, нене…»; «вернись, синку…»; «Коли, брате, з війська прийдеш?»; «візьми, сестро, піску жменю».

• Метафори: «Туман поле покриває», «орда знає», «змиють дощі»; «розчешуть терни»; «висушать вітри», «мене змиють дощі.

• Епітети: Густі (терни), буйні (вітри)

• Зменшувально-пестливі форми слів: «зіроньками»; «слізоньками»; «додолоньку»; головоньку».

Центральний образ твору — образ козака-зрадника. Слово «зрада» не вживається у пісні, але розкривається описово, через діалоги, коли козак запевняє, що йому не страшні ні турки, ні орда, які його наділяють кіньми, сріблом, золотом.