Головна » Файли » Цікава лінгвістика |
02.07.2015, 22:45 | |
Практика псевдонімів почалася з давніх часів у культурах різних народів, принаймні користувалися псевдонімами вже давньогрецькі письменники. Це потрібно було для того, щоб автор міг приховати своє справжнє ім’я, коли йому це, з тих чи інших причин, ставало необхідно. Основною причиною величезного розвитку псевдонімності серед українських письменників XIX ст. були акції царського уряду, скеровані проти української культури (Валуєвське розпорядження 1863 р. і Емський указ 1876 р.), які до краю обмежили друкування українською мовою. Друкуючись за кордоном (в основному в Галичині), українські письменники мали всі підстави ховати своє ім'я, а в самій Галичині ховалися автори за псевдонімами тому, що поліція віддавала часом їх під суд за той чи інший художній або публіцистичний твір. Письменники при тому дуже часто змінювали свої псевдоніми, щоб не виявити себе, коли попередні поліція розшифрує. О. Кониський, наприклад, послуговувався 141 псевдонімом, П. Куліш — 47, I. Франко — 99, М. Павлик — 27, О. Пчілка — 44, а Б. Грінченко — 34. Панас Мирний – Рудченко Панас Якович;
| |
Переглядів: 2469 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |